У дисертації досліджується комплекс проблем, пов'язаних із формуванням філософської концепції мережевої освіти, що передбачає розкриття впливу інтеграційних процесів в освіті на розвиток інформаційно-освітнього середовища та формування інформаційної освіти. Розкривається значення інтеграційних процесів в освіті для трансформації європейського та світового інформаційних просторів. З'ясовується роль національно-інфраструктурного розвитку науково-освітніх мереж в Україні для здійснення освітою впливу на становлення інформаційного суспільства як суспільства знання. Розкривається вирішальність розвитку національної системи освіти у здійсненні людинотворчої функції у мережевому середовищі. Інформаційно-освітнє середовище постає як основа інтегрованих видів діяльності та як знаннєорієнтоване середовище. Інтеграційні процеси досліджені як об'єктивні, самоорганізуючі полісуб'єктні процеси на соціально-інституційному, суспільному та цивілізаційному рівнях, як процеси діалектичного саморозвитку освітньої системи у мережевому середовищі. Обґрунтовано необхідність трансформації парадигми інформатизації освіти, переходу від розкриття інформатизації як інтегрування ІКТ у навчальний процес з позицій інформаційного обміну та дії інформаційних технологій до формування мережевої парадигми у межах постнекласичної парадигми освіти з позицій розкриття соціально-організаційного, соціально-інституційного, суспільного та цивілізаційного потенціалу інтеграційних процесів на основі науково-освітніх мереж. Основою мережевої парадигми є визнання антропософійності інформаційно-освітнього середовища, дистанційності як способу здійснення, просторовості як форм буття мережевої освіти, мережевості як способу буття людини та суспільства.