У дисертації здійснено системний аналіз особливостей етноментальних парадигм історичних романів 80-х років XX ст. про козацтво, охарактеризовано основні проблеми розвитку історичного роману, що враховують його специфіку - здатність до модифікації, трансформації, синтезу, конкретизовано етноментальні концепції історичних реалій козаччини в творах П. Загребельного, Р. Іваничука, М. Івасюка, Г. Колісника, В. Кулаковського, Ю. Мушкетика, М. Сиротюка, Р. Чумака та ін., осмислено народознавчі функції, психологічні художні версії історичних осіб. Означено специфіку моделювання концепту козацтва через інтертекстуальні зіставлення творів, зокрема, інтертекстуальний аналіз моделювання духовності, синхронні літературні комунікації та значення сильної позиції романів.