Дисертацію присвячено дослідженню національної специфіки діалогічності художньої реальності в малій жіночій прозі кінця XX - початку XXI століття. Об'єктом дослідження є художні тексти, зокрема твори О. Деркачової, Є. Кононенко, 3. Кучерявої, Т. Малярчук, Н. Сняданко, Л. Таран, Г. Тарасюк, Л. Тарнашинської, Л. Пономаренко тощо. Уперше представлений системний підхід до питання діалогічності в українській малій прозі порубіжжя століть. Виявлено, що розглянуті твори жіночої прози об'єднані соціовекторністю та соціосемантикою; істотно поглиблено поняття катастрофізму як феномену доби помежів'я національної літератури та постколоніальної дійсності України; досліджено трансформацію традиційних цінностей, а саме: шлюбу, родини, материнства як сакрального, перетвореного на профаннс. Висвітлено та доповнено фактичним матеріалом жіночої малої прози положення християнського та екзистенційного (зокрема дитячого) катастрофізму як підвидів історіософського та антропологічного.