Дисертаційне дослідження присвячене вивченню соціально-психологічних чинників адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку та їх корекції. Обґрунтовано, що системоутворюючими соціально-психологічними чинниками адаптаційних розладів у дошкільників є: інтраперсональні (неадекватне спрямування емоційних переживань та їхнє вираження; недостатній розвиток довільної саморегуляції; нестійка комунікативна активність, труднощі у налагоджувані контактів з дорослими та однолітками; соцільно-психологічні патерни дезадаптації дитини у внутрішньосімейному просторі, насамперед, почуття неповноцінності і ворожості в сімейній ситуації; неадекватність самооцінки) та інтерпер-сональні (порушення взаємин у системі "мати-дитина"; дезадаптивні форми батьківського ставлення до дитини: відторгнення, авторитарна гіперсоціалізація, інфантилізація, симбіоз; наявність конфліктів та напруженість у родині; несприятливий соціально-психологічний клімат у групі з відсутністю емпатії та недостатністю психологічного супроводу дитини; низький соціометричний статус), які покладені в основу структурної моделі їхньої диференціації. Розкрито зміст програми соціально-психологічної корекції адаптаційних розладів у дітей дошкільного віку, побудованої на принципах системності, перспективності, диференційованого прогнозування та динамічності. Ефективність розробленої програми констатована зниженням рівня тривожності дослід-жуваних, зменшенням кількості негативних емоцій, агресивно-захисних реакцій, усамітнення дітей, підвищенням їхнього соціометричного статусу; відбулося покращення соціально-психологічного клімату в групі, зафіксовано позитивне емоційне ставлення та стійкий інтерес до перебування у дошкільному закладі; відбулася гармонізація стосунків між членами сім'ї, зокрема у системі "мати-дитина".