У дисертації здійснено зіставний аналіз флоронімів (назв трав'янистих квітів) в англійській, німецькій, іспанській, французькій, російській і українській мовах, з'ясовано особливості структурної й семантичної організації флористичної лексики. Під час дослідження встановлюються способи утворення і структурні типи флоронімів, а також їхня продуктивність у кожній із зіставлюваних мов. Визначаються спільні та відмінні риси у структурній і семантичній організації назв квітів. У семантичній структурі флоронімів виявлено шість основних груп номінативно-мотиваційних ознак (НМО) (атрибутивні, функційно-цільові, посесивні, перцептивні, локативні, темпоральні), які актуалізуються у структурі флороніма як самостійно, так і комбіновано. На підставі цих ознак флороніми досліджуваних мов згруповано у такі семангичні групи: 1) атрибутивні флороніми, 2) функційно-цільові флороніми, 3) посесивні флороніми, 4) перцептивні флороніми, 5) локативні флороніми, 6) темпоральні флороніми, 7) комбіновані флороніми, 8) залишкові флороніми. Визначено активність, з якою кожна з НМО бере участь у творенні назв квітів у зіставлюваних мовах, схарактеризовано типи комбінацій цих ознак у семантичній структурі флоронімів. Для встановлення ступеня продуктивності НМО у структурі комбінованих флоронімів у роботі впроваджено індекс номінативно-мотиваційної ознаки (ІНМО). Спираючись на встановлений середній показник ІНМО для означуваного й означуючого компонентів у структурі комбінованих флоронімів, зіставлтовані мови згруповано за ступенем продуктивності ІНМО у структурі КФ так: а) мови з високим / середнім / низьким атрибутивним ІНМО; б) мови з високим / середнім / низьким локативпші ІНМО; в) мови з високим / середнім / низьким перцептивиим ІНМО тощо. У роботі виявлено етимологію певних флоронімів, встановлено типи походження назв квітів, розглянуто особливості метафоричних і метонімічних переносів у процесі вторинної номінації флоронімів.