Дисертацію присвячено характеристиці особливостей українського усного мовлення на Донеччині в контексті проблеми українсько-російської двомовності. Українське усне мовлення значної частини місцевого населення має внутрішньомовні деформації, що накладає значний відбиток на мовну компетенцію донецьких білінгвів через потужний комунікативний вплив спорідненої контактної мови. У роботі визначено особливості місцевої специфіки інтерференційних відхилень від мовної норми на різних рівнях української мовної системи, окреслено причини й обґрунтовано доцільність розмежування інтерференції на різнях мовних рівнях і мішаних форм українсько-російського мовлення. Загальним результатом роботи є визначення умовного інтерференційного порогу, за яким починається хаотичний і неконтрольований процес змішування контактних мов, застосування авторського підходу до характеристики мішаного українсько-російського мовлення, який передбачає комплексний аналіз як позамовних, так і власне-лінгвальних чинників його формування, що уможливлює об'єктивну репрезентацію цього специфічного типу розмовного мовлення Донеччини.