Дисертація присвячена дослідженню розповідної структури художньої прози М. Хвильового. На основі чотиричленної типології нараторів, запропонованої Ж. Женеттом, виділено типи оповідачів, простежено специфіку їх функціонування у творах письменника. Модерністська та авангардна естетичні концепції втілилися у таких наративних утвореннях, як поява фіктивного автора тексту, ускладнена розповідна структура, активізація інстанції читача, заглиблення у внутрішній світ персонажів. Художній світ подається як заздалегідь фікціональний, такий, що разом із наратором не претендує на вірогідність і автономність. Розглядається естетична концепція людини через протиставлення людини меншини та людини маси. Простежуються особливості функціонування невротичного та шизофренічного дискурсів у прозі письменника. Висвітлено характер екзистенціального дискурсу текстів М. Хвильового в літературно-мистецькому контексті доби. Варіанти функціонування "чужого слова" повністю підлягають авторському наміру, слугують для підкреслення прихованих смислів, що виникають якраз на межі лінеарного та інтертекстового прочитань новелістики та повістей М. Хвильового.