У дисертації визначено лінгвістичний статус внутрішньої форми слова, з'ясовано її креативну сутність. На основі вивчення широкого фактичного матеріалу (картотека налічує 5000 внутрішньоформних лексем, які входять у різні тропеїчні структури) розкрито функціональне навантаження внутрішньої форми слова у поетичному тексті (асоціативно-образна, креативно-регенерувальна, експресивно-відображальна, тропотвірна, когезійна функції). У дисертації проаналізовано асоціативні та образотвірні можливості внутрішньої форми слова, її конструювальні, аперцепційні, тропотвірні властивості, вплив на поетичний ідіостиль. Згідно з підсумками аналізу текстів української поезії 60-90 років XX століття, доведено, що результатом реалізації асоціативно-образного потенціалу внутрішньої форми слова у поетичному тексті є вторинне переосмислення, тропеїзація номінації, конструювання і аперцепційний фон семантики оказіоналізму та лексем-складників паронімічної атракції, оскільки внутрішня форма слова є одним із засобів креативного бачення "картини світу" автором та реципієнтом.