До захисту подано рукопис, у якому досліджено особливості наголошування шиків у поезії Лесі Українки, визначено основні акцентні типи, зіставлено наголошування іменників у слововжитку поетеси з мовною нормою кінця XIX- початку XX століття та сучасною літературною нормою, простежено особливості функкціонування наголосу як стилістичного засобу, а також як компонента ритміко-інтонаційної побудови поетичних творів Лесі Українки. У дисертації простежено процес уніфікації наголосу в акцентних типах, висвітлено варіантну, а також авторську акцентуацію. Акцентуаційний аналіз проведено з використанням кількох методів дослідження, що дозволило здійснити характеристику загальних тенденцій акцентуаційних процесів у мові (кінця XIX - початку XX століття), виявити вплив мови поетеси на кодифікацію українського літературного наголосу, встановити закономірності тенденції акцентуаційного розвитку іменників.