Вперше в українському мовознавстві у дисертації описано комунікативні вияви семантики іллокутивних дієслів, встановлено зв'язок між семантикою предиката та структуруванням іллокутивного висловлення, детально описано семантико-синтаксичну структуру речення у світлі теорії мовленнєвих актів. У дисертації здійснено комплексний аналіз семантико-синтаксичної структури речень з іллокутивними предикатами (на матеріалі творів української літератури кінця XIX - початку XXI століття, усного розмовного мовлення, засобів масової інформації). Детально проаналізовані семантико-функціональні особливості іллокутивних дієслів сучасної української мови в аспекті теорії мовленннєвих актів; запропоновано новий підхід до розгляду категорії іллокутивної модальності, іллокутивної функції у лінгвістичному аспекті. З'ясовано взаємопов'язаність семантико-функціональних виявів іллокутивних дієслів з граматичними категоріями часу, способу, виду та перехідності. Встановлено основні семантичні типи іллокутивних предикатів. Визначено позиційну модель речень у зв'язку з семантико-синтаксичною валентністю іллокутивного предиката; схарактеризовано позиції суб'єкта, об'єкта та адресата в іллокутивних структурах; з'ясовано основні види та умови семантичного ускладнення іллокутивних речень каузацією та авторизацією; схарактеризовано основні формально-семантичні співвідношення речень з іллокутивними предикатами та іншими типами синтаксичних структур, що підтверджує їх семантичну неелементарність.