У дисертації комплексно розглянуто мовний образ парубка у фольклорних і етнографічних текстах від найдавніших часів до XX ст., у яких опосередковано відображена ментальність українського народу. Мета такого дослідження - здійснити наукову інтерпретацію мовних засобів у фольклорних і етнографічних текстах, які позначають різні аспекти мовного образу парубка; виявити основні слова і лексико-синтаксичні конструкції, що виражають складники цього образу, їхню семантичну структуру, проаналізувати значення вербально виражених культурологічних елементів, змоделювати типовий стереотип молодого неодруженого чоловіка в українській мовній картині світу. У роботі використано записи українських фольклорних і етнографічних текстів, дані тлумачних та культурологічних словників. Мовні засоби народних текстів проаналізовано крізь призму щоденного, наївного знання українців, із врахуванням культурологічного, психологічного і аксіо-логічного елементів. Встановлено, що мовний образ парубка творить складну систему взаємопов'язаних і взаємозумовлених характеристик (ознаки, кількість, часопростір діяльності, функції), більша частина яких пов'язана зі семантикою реалізація головної мети молодого неодруженого чоловіка - створити сім'ю. Переважно тексти виражають позитивну оцінку цього фрагмента української Мкс, названого різними лексемами. Така оцінка пов'язана зі семою "посередництво між людьми і божественною силою", яку містять номени на позначення молодого неодруженого чоловіка. Етнолінгвістичний підхід до вивчення мовних засобів з використанням різнопланових мовних підхід до вивчення мовних засобів з використанням різнопланових мовних даних створив можливість якомога повніше реконструювати мовний образ парубка, звернути увагу на стереотипні риси парубка і виокремити аксіологічний елемент лексем на позначення аналізованого поняття.