Дисертація присвячена зіставному дослідженню реципрокальних дієслів та їхніх конструкцій у німецькій та українській мовах. У роботі вперше в зіставному мовознавстві комплексно вивчено структуру, семантику та функціонування реципрокальних дієслів у німецькій та українській мовах і здійснено порівняльний аналіз реципрокальних конструкцій із позицій теорії діатез. Визначено суттєві ознаки семантики реципрокальності та встановлено засоби її вираження в зіставлюваних мовах, проаналізовано зміни у морфологічній, синтаксичній, семантичній і референтній структурах реципрокальних дієслів, які відбуваються під час діатезного перетворення нереципрокальної конструкції на реципрокальну. Схарактеризовано структуру і семантику твірної основи та похідних реципрокальних дієслів, встановлено засоби вираження симетричних актантів реципрокальних конструкцій у позиції підмета та додатка, а також визначено типи діатез реципрокальних конструкцій і ступінь їхньої продуктивності в німецькій та українській мовах. Запропонована в роботі модель трирівневого опису реципрокальних дієслів, їхня структурна і семантико-синтаксична класифікація може бути використана в лексичній типології та в семантиці синтаксису.