Дисертація присвячена дослідженню організаційно-педагогічних засад розвитку освіти дорослих в Україні у 20-50-х роках XX ст. Здійснено теоретичний аналіз проблеми освіти дорослих у педагогічній теорії і практиці, розглянуто зміст базових понять дослідження, обґрунтовано періодизацію, в якій виокремлено три етапи розвитку освіти дорослих в Україні у зазначений період. Визначено основні етапи розвитку освіти дорослих на основі врахування соціально-економічних, соціокультурних, політичних та історичних умов, що певним чином вплинули на формування змісту та форм організації освіти дорослих в Україні у 20-50-ті роки XX ст.: перший етап - 20-30-ті роки XX ст. - розвиток освіти дорослих під час створення національної системи освіти; другий етап - 1941-1945-й роки - етап розвитку освіти дорослих під час Великої Вітчизняної війни; третій етап - 1946-1950-ті - розвиток освіти дорослих у ході післявоєнного відродження. Проаналізовано зміст і форми організації освіти дорослих у досліджуваний період; розроблено та впроваджено в практичну діяльність ВНЗ методичні рекомендації "Розвиток освіти дорослих в Україні у 20-50-ті рр. XX ст.", адресовані студентам, магістрам, викладачам ВНЗ, аспірантам, докторантам з метою використання цього позитивного досвіду у нових соціально-економічних умовах реформування освіти в Україні. Освіта дорослих України 20-50-х років XX ст. збагатила сучасну педагогічну науку та андрагогіку досвідом, на ідеях якого виникли сучасні форми організації освіти дорослих, як-то: гуртки за інтересами; курси професійного навчання (іноземної мови, бухгалтерські, програмування); екстернат; неформальна та інформальна освіта дорослих; центри індивідуального навчання; підготовка та перепідготовка фахівців нової генерації (менеджери, тьютори); університети для людей третього віку.