Дисертаційна праця присвячена вивченню румейської фразеології у її відношеннях з українською та новогрецькою. Наведено короткий нарис етно- та глотогенезу надазовських греків, а також граматичний нарис румейської мови, який охоплює фонетику, морфологію, лексику та синтаксис. Проведено аналіз ФО румейської, української та новогрецької мов з позицій сучасних та традиційних аспектів дослідження фразеологізмів. У роботі висвітлено системні явища (синонімія, антонімія, полісемія, ононімія та варіантність), тематичні групи, структурно-граматичні особливості, стрижневі компоненти в складі фразеологізмів, які, як відомо, ставали об'єктом дослідження в межах антропоцентричної парадигми - когнітивні. Тож, у дослідженні проаналізовано базові концепти трьох культур, фразеологічні одиниці когнітивної діяльності людини румейської, української та новогрецької мов, гендерні особливості, виражені у фразеологізмах. Визначено типи міжмовних відношень ФО: фразеологічні еквіваленти (повні та часткові), фразеологічні аналоги (повні та часткові) та безеквівалентні ФО, які є ідентифікаторами румейської мовної картини світу в її відношеннях з українською та грецькою. Розроблено теоретичні та практичні засади укладання фразеологічного словника румейської мови та вперше в українському мовознавстві укладено румейсько-російсько-новогрецький фразеологічний словник.