У дисертації досліджуються теоретико-методологічні аспекти проблеми формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов. На основі аналізу існуючих концепцій і підходів до проблеми формування названої готовності визначено її роль і місце у системі професійно-педагогічної підготовки студентів - майбутніх учителів початкових класів у ВНЗ. Розкрито її зміст і структуру. Обґрунтовано і розроблено теоретичну модель формування готовності до навчання іноземних мов, критерії та рівні зазначеної готовності, окреслено основні умови її формування. Розглянуто та впроваджено в навчальний процес педагогічних ВНЗ основні положенні дослідно-експериментальної методики формування готовності майбутніх учителів початкових класів до навчання іноземних мов. Розкрито сутність діагностичних завдань, рівень виконання яких став показником динаміки розвитку готовності студентів до навчання іноземних мов молодших школярів. Розроблено і впроваджено в практику підготовки учителів початкових класів тренінг по формуванню готовності до навчання іноземних мов, спецпрактикум "Школа підготовки до навчання іноземних мов молодших школярів", програму технологічно орієнтованої педагогічної практики, що дозволить майбутньому вчителю іноземної мови початкової школи критично аналізувати та оцінювати власний педагогічний досвід.