Дисертацію присвячено вивченню психологічних чинників та умов ефективного розвитку комунікативних здібностей студентів-філологів на заняттях іноземної мови у вищій школі. У роботі розроблено модель комунікативних здібностей студентів філологічних спеціальностей. Зазначено, що комунікативні здібності вміщують тезаурусний, мотиваційно-прагматичний та ціннісно-смисловий шари, кожен з яких складається з комунікативно-інформаційного, когнітивного та емотивного компонентів та структурних елементів. Запропоновано програму розвитку комунікативних здібностей студентів-філологів на заняттях іноземної мови у вищій школі. Доведено, що психологічними чинниками розвитку комунікативних здібностей студентів-філологів є: готовність майбутніх фахівців до виконання комунікативної діяльності; активізація комунікативної та когнітивної активності студентів; забезпечення мотиваційної єдності групи завдяки становленню діяльнісно-комунікативних потреб кожної особистості; оптимізація стилю внутрішньогрупової взаємодії студентів-філологів та дотримання ними переважно діалогічної стратегії спілкування; врахування й використання комунікативного потенціалу студентської групи з метою оволодіння кожним її членом спеціальними знаннями, вміннями та навичками, необхідними для здійснення успішної професійної діяльності.