У дисертації засобами історико-педагогічного дослідження теоретично узагальнений і практично осмислений розвиток позашкільної освіти молоді в Польщі в період від останньої чверті XIX ст. до середини XX ст., виокремлено необхідні для суспільства функції, які виконує ця ланка освітньої системи: належна організація проведення молоддю вільного від навчання часу, передання від старшого покоління до молодшого культурних цінностей, традицій і звичаїв, шо відображають історію народу, ідеали, устремління, вірування й характер соціальних відносин (соціалізації та самореалізації молоді). Актуалізовано й окреслено перспективи творчого використання педагогічного досвіду (здобутків теорії і практики позашкільної освіти й виховання) позашкільної освіти молоді в Польщі в останній чверті XIX ст. -середині XX ст. Одним зі шляхів розв'язання проблеми належної організації соціалізації й самореалізації молоді в сучасних умовах є участь населення в громадсько-педагогічному русі, створення позашкільних інституцій самореалізації молоді, субкультурних об'єднань молоді, допомога в забезпеченні життєдіяльності таких структур.