Робота присвячена дослідженню стильової специфіки літературної творчості Ігоря Костецького. Основний акцент зроблено на аналізі взаємозв'язку авторської стилістики з його теоретичною концепцією художнього стилю, яка балансує між формалізмом і мистецтвознавством, у зв'язку з чим критик тлумачив стиль як техніку, органічно пов'язану зі світоглядом митця, що виявляється через внутрішню форму слова і тексту. Осібне місце в доробку Ігоря Костецького належить його концепції модерністського стилю в українській літературі, пошукам "тональної системи" якого він присвятив найбільше сторінок як у теоретичних працях, так і в літературних творах. Еволюцію художнього стилю Ігоря Костецького на рівні особливостей його творчого методу можна описати як поступовий перехід від романтизму до сюрреалізму через проміжні стадії експресіонізму та екзистенціалізму. В аспекті формотворчих пошуків митця вирішальними для формування його експериментальної полістилістики слід вважати прийоми ігрового оперування релігійно-міфологічними кодами та внутрішньою формою слова і тексту. Ключові слова: стиль, творчий метод, формотворчість, полістилістика, романтизм, експресіонізм, екзистенціалізм, сюрреалізм, внутрішня форма.