У дисертації здійснено комплексний аналіз поетичної, прозової та публіцистичної спадщини Василя Симоненка. З'ясовано основні риси індивідуального творчого стилю автора, який формувався в умовах потужного психологічного дисонансу "космічної доби" із реальними можливостями самореалізації в світі. Звідси - контрастність творчості В. Симоненка: народнопоетичні образи сусідять із глобальними образами світу; традиційна поетика поєднується з розгорнутими метафорами і складним підтекстом; почуття зосереджені на переживанні життя і смерті, любові й ненависті, грому і тиші. У своїй творчості В. Симоненко постає як митець, котрий прагне зробити суспільство кращим, зміцнити і утвердити дух української нації.