У роботі на основі комплексного й об'єктивного аналізу матеріалів Другого Ватиканського собору, а також післясоборних документів поглиблено дослідження в галузі екуменізму, розкрито вплив Другого Ватиканського собору на розвиток екуменічного руху; теоретично обґрунтовано основні закономірності розвитку екуменічного руху в церквах та релігійних спільнотах; визначено вплив християнських релігій на розвиток екуменічного діалогу; дано цілісну оцінку православно-католицьким взаєминам та католицько-протестантському діалогу; висвітлено значення проблеми проголошення патріархату Української греко-католицької церкви, в контексті розвитку екуменічного руху. У дослідженні піддано аналізу проблему подальшої реалізації екуменічної співпраці в умовах процесу секуляризації суспільного життя. Ключові слова: екуменічний рух, Другий Ватиканський собор, аджорнаменто, енцикліка, діалог.