У дисертації здійчнено теоретичне узагальнення і нове розв'язання важливої наукової проблеми мотивації учіння майбутніх фахівців в руслі системно-синергетичного підходу. Представлено концепцію цілісної організації мотивації учіння як самодетермінованої системи та методичного забезпечення її діагностики й оптимізації, сутність якої полягає в тому, що основний зміст структури компонентів мотивації учіння не лише входить в склад системи, а й вступає в ній одним із рівнів її організації. Властивості мотивації учіння як системи представлені в трирівневому конструкті - ситема, метасистема, підситема. Запропоновано модель мотивації учіння особистості як самодетермінованого феномена, базисними векторами якої є потреба в самореалізації, самоставлення та перспектива професійного майбутнього. Викладено, визначено в процесі емпіричних досліджень, структуру та динаміку системно-рівневої організації мотивації учіння студентів, а також емпіричне розкриття мотивації учіння як холістичного та синергетичного феноменів. Отримані результати покладені в основу розробки авторської програми забезпечення розвитку мотивації саморозвитку та професійного становлення майбутнього фахівця, в якій основний акцент поставлено не традиційному "психолого-педагогічному супроводі навчання студентів", а на створенні освітнього середовища на основі утвердження принципу співвіднесеності можливостей людини та освітнього середовища.