Дослідження присвячене проблемі формування художнього стилю неоромантизму в середовищі письменників-вісниківців, які об'єднувалися навколо націоналістичного журналу "Вісник" (у 1922-1932рр. -"Літературно-науковий вісник"), що виходив у Львові за редакцією критика і політичного ідеолога Д. Донцова у 1922-1939 рр. Обґрунтовується потрібність поняття "вісниківство", як такого, що повніше і точніше пояснює культурне і літературне явище, чим була різноманітна творчість співробітників "Вісника": істориків, філософів, політичних ідеологів, культурологів, критиків, письменників, мистецтвознавців, соціологів, етнографів. Вісниківський неоромантизм був течією у масштабнішому комплексі художніх явищ, у напрямі неоромантизму в українській літературі кінця XIX - першої половини XX ст. Популярне поняття "Празька школа" рекомендується використовувати для означення підтечії у вісниківстві - творчості кількох письменників-неоромантиків, що менше політизували свою творчість. Яскраві вісниківці - це Є. Маланюк, Л. Мосендз, О. Ольжич, О. Теліга, Ю. Липа, Ю. Клен; "пражани" - це Н. Лівицька-Холодна, О. Лятуринська, М. Чирський, Зореслав, І. Ірлявський та ін. Світогляд неоромантиків-націоналістів формувався на основі філософії ірраціоналізму та волюнтаризму. Тому вони не сприймали ні позитивістських теорій народництва (побутового реалізму - в літературі), ні раціоналістично-експериментаторських аспектів естетики модернізму (декаденства і авангардизму - в літературі). У творчості орієнтувалися на європейських неоромантиків і парнасців - К. Гамсуна, Р. Кіплінга, П. Валері, Ш. Морра, Ж. Ередіа, А. Сюллі-Прюдома та ін. Засвоїли водночас деякі моменти стилю модернізму від європейських і російських символістів. Тому їх можна назвати "консервативними модерністами". Велике значення для вісниківців має християнська духовність, навіть католицизм. Вони глибоко засвоїли естетику і поетику українського неокласицизму, бачимо своєрідний синтез неокласики і неоромантики. Центральною особливістю їхньої поетики є оригінальна художня неоґотика, тобто рекультивація традиційного європейського героїзму і містицизму, монументалізму і аристократичної вишуканості в мистецтві. Такий систематичний аналіз творчості вісниківців дає можливість повніше представити літературний процес української еміграції і Галичини в міжвоєнний період, визначити його особливості, тенденції, пріоритети.