У дисертації аналізується сонетна творчість українських поетів-неокласиків (О. Бургардта, М. Драй-Хмари, М. Зерова, М. Рильського, П. Филиповича) на тлі розвитку українського і світового сонета. Досліджується ідейно-тематичне багатство, образна палітра митців. Значну увагу в роботі приділено з'ясуванню їх "сонетного почерку", який формувався під впливом традиції і був суголосний із загальними тенденціями розвитку світової літератури 20-30-х років. Маємо всі підстави говорити про суттєвий внесок неокласиків у розкриття нових можливостей класичної строфи, збагачення її формальних і змістових засобів.