У дисертації вперше теоретично обгрунтовано модель формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів української мови і літератури, що поєднує теоретико-методологічний, операційно-рефлексивний і результативний блоки, розроблена з урахуванням положень системного, особистісно-діяльнісного, контекстного, компетентнісного, синергетичного, культурологічного, текстоцентричного, аксіологічного підходів, а результатом її поетапного впровадження є високий рівень дослідницьких умінь у майбутніх учителів-словесників. Визначено критерії, показники та рівні сформованості дослідницьких умінь у майбутніх учителів-словесників. Обгрунтовано педагогічні умови формування дослідницьких умінь у майбутніх учителів-словесників: надання навчальному процесу дослідницької спрямованості, залучення студентів до виконання завдань дослідницького, культурологічного, аксіологічного спрямування; оволодіння студентами культурою дослідницької роботи з фаховим текстом під час вивчення літературознавчих дисциплін; виконання студентами дослідницьких проектів у процесі навчальних та педагогічних практик; активізація науково-дослідної співпраці студента і педагога-вченого; створення студентами власного дослідницького продукту; постійний контроль і корекція рівнів сформованості дослідницьких умінь. За результатами дослідження розроблено і впроваджено в навчальний процес ВПНЗ навчально-методичний комплекс, що сприяє формуванню і розвитку інформаційних, операційних, мовнокомунікативних, діагностично-прогностичних дослідницьких умінь, особистісному і професійному розвитку і саморозвитку майбутніх учителів української мови і літератури.