Дисертацію присвячено дослідженню європейського контексту видатної пам'ятки української історіографічної прози кінця XVIII - початку XIX століття - "Історії Русів". У роботі досліджується зв'язок та вплив "Історії Русів" на творчість Т. Шевченка, О. Пушкіна, М. Гоголя, В. Гюго, Д. Байрона, українських та польських романтиків. Автор досліджує історіософську концепцію, проблему авторства, політико-культурний контекст, історії публікацій та зв'язок з українським національним рухом "Історії Русів". Розв'язується проблема творчої взаємодії літературної пам'ятки з історичними жанрами європейської літератури, фольклором слов'янських народів. У дисертації показано значення "Історії Русів" для становлення жанрової системи нової української літератури, формування національної гідності та самосвідомості в Україні, контактно-генетичні зв'язки "Історії Русів" із відомими літературними іменами, видатними творами та літературними процесами, що відбувалися в українській та європейській культурі ХVІІІ–XIX ст.