Дисертація присвячена вивченню діяльності Юрія Олексійовича Меженка (Іванова) як теоретика, історика літератури і літературного критика (к. 10-х - 20-ті роки XX ст.). Предмет дослідження розглядається як специфічний складник національного літературного процесу і явище, органічно вписане у європейський контекст; як результат вибуху, намагання вирватися з-під тягару причинно-наслідкових зв'язків - і необхідне породження культурно-історичної ситуації; як феномен діалогу, творчої співдії письменника, критика й читача. Основним методом дослідження є проблемно-історичний у поєднанні, відповідно до специфіки матеріалу, з культурно-історичним, компаративістичним, семіотичним, біобібліоірафічним, міфопоетичпим, психологічним (зокрема, глибинною психологією), рецептивною естетикою та технікою літературного портрета.