Захищається рукопис, в якій розглядаються ідейно-естетичні погляди і цілісна літературознавча концепція політичного письменника і літературного критика Михайла Драгоманова, який протягом трьох десятиліть виступав «організатором духовного життя» (І. Франко) українців. Досліджується складний процес взаємодії його української ідеї з літературним рухом (М. Старицький, Олена Пчілка, С. Руданський, О. Кониського, І. Франка, М. Павликом, Ом. Огоновский, В. Барвінський, Леся Українка, В.Самійленко, Б. Грінченко) в умовах дії валуєвського циркуляру (1863), емського указу (1876) і негласної заборони української літератури 1881 року.