У статті здійснено спробу теоретичного осмислення ролі мови у формуванні пам’яттєвого дискурсу, взаємозв’язку і взаємозалежності мови та пам’яті, а також особливостей мовних ідентифікацій простору пам’яті. Пам’ять – це насамперед мовномисленнєва система, яка цілком підпадає під поняття дискурсу. Пам’ять втілюється в мові, ґрунтується на мові й структурується мовними практиками. Завдяки мовним значенням вона засвоюється її носіями, формуючи в них спільне світосприйняття, спільний код розуміння минулого.