Дисертація присвячена дослідженню семантичного розвитку прикметників із загальним позитивним і негативним значенням у період від давньоверхньонімецької до ранньонововерхньонімецької мови (VIII-XVII століття). У роботі проведено інвентаризацію лексичних одиниць, які формують лексико-семантичне поле позитивної та негативної оцінки в трьох часових зрізах німецької мови. Виявлено семантичні, структурні та функціональні особливості прикметників оцінки на кожному з етапів розвитку німецької мови. На основі комплексного вивчення синтагматичних зв'язків, парадигматичних відношень, а також етимологічних характеристик прикмегників оцінки сформульовано екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники семантичного розвитку досліджуваної групи слів.