Дисертацію присвячено комплексному аналізу стратегій і тактик створення та подолання комунікативних порушень міжособистісного спілкування, що здійснюється на матеріалі англійської та американської художньої літератури XVIII–XXI століть в руслі новітньої комунікативно-когнітивної парадигми. Виявлено конфліктогенний та неконфліктогенний характер взаємодії максим спілкування в англійському діалогічному мовленні, а також розглянуто паравербальні засоби, недоречне вживання яких порушує основні імпліцитні правила ведення кооперативного діалогу. Здійснено порівняльний аналіз різноманітних альтернативних принципів та конвенцій принципів спілкування та подано їх інтегровану інтерпретацію. Установлено основні риси ідеального учасника англомовного діалогу, який може розпізнати зародження конфлікту та вміло його уникнути. Виокремлено внутрішні та зовнішні чинники, які ведуть до збою в англомовному діалогічному мовленні. Доведено, що не існує ідеального діалогічного спілкування, де б не відбувалося порушення комунікативних принципів спілкування.