Дисертацію присвячено розгляду актуальної психологічної проблеми вивчення випереджальної стратегії поведінки в ситуації життєвих змін. Обґрунтовано, що провідним соціально-психологічним чинником випереджальної стратегії поведінки є соціально-психологічна компетенція, яка визначає соціальну поведінку особистості та в широкому сенсі включає адаптивні здібності особистості й ефективність функціонування в ситуації життєвих змін. З'ясовано, що особистість здатна до цілісного випереджального відображення, яке поєднує особистісне (первинні та загальні перцепції) та соціальне на всіх рівнях. Випереджальна активність на рівні уявлень є основою діяльнісного випереджального відображення. Усвідомлення особистістю власного буття, передбачення та прогнозування майбутнього створює у неї стан готовності діяти, адекватно цьому усвідомленню. Вказане є основою випереджальної стратегії поведінки особистості. Виявлено, що випереджальні стратегії поведінки в ситуації життєвих змін опосередковані особистісними чинниками (когнітивними, емоційними та регуляторними) та характеризуються активізацією адаптаційних механізмів психіки. Випереджальні стратегії поведінки взаємопов'язані зі здатністю до прогнозування, толерантністю, локусом контролю та життєстійкістю особистості. Останні прямо корелюють із копінг-стратегіями особистості. Адекватність та адаптивність стратегій поведінки в ситуації життєвих змін зумовлюється адаптивними можливостями особистості, досвідом людини, особливостями сприйняття та саморегуляції поведінки, когнітивними та вольовими якостями. Розвиваючи такі особистісні якості, як оптимізм, соціально-психологічна компетентність, впевненість у собі, толерантність, відкритість новому досвіду, усвідомлюючи власні особистісні ресурси та способи опанування життєвими ситуаціями, особистість стає більш схильною до вибору нроактивних стратегій поведінки, толерантною та здатною долати життєві труднощі, які виникають в процесі адаптації до ситуації життєвих змін.