Дисертацію присвячено проблемі дослідження соціально-психологічних чинників подружніх конфліктів та шляхів їх усунення та попередження. У роботі подано теоретичний аналіз проблеми дослідження, який свідчить про наявність певних змін у сучасному шлюбі, що виявляються у зміщенні регуляторів шлюбу зі сфери юридичних та релігійних обмежень у сферу соціально-психологічних норм. Зміст сімейного конфлікту визначається суперечністю, що виникає в цей момент у сім'ї, і визначає лише загальний напрям сімейного конфлікту, конкретне його наповнення зумовлене характеристиками суб'єктів, своєрідністю процесу конфліктної взаємодії та умовами перебігу. Проблеми конфліктів тлумачаться через незадоволеність шлюбом, який є інтегральним показником рівня сімейного благополуччя-неблагополуччя. Виявлено соціально-психологічні чинники міжособистісних конфліктів у молодих сім'ях: житлові проблеми; фінансові; господарсько-побутові; професійні; педагогічні; сексуальні; ставлення зовнішнього оточення до подружньої пари; ставлення подружжя до зовнішнього оточення; здоров'я; ставлення один до одного; поведінка і спілкування; особливості особистості партнерів. З'ясовано соціально-психологічні та особистісні чинники задоволеності подружжя сімейними стосунками. Виявлено зв'язок між задоволеністю шлюбом та стратегіями поведінки в конфліктних ситуаціях, а також статевою приналежністю партнерів. Розроблено програму корекції та профілактики сімейних конфліктів, яка охоплює використання ефективних психотехнік, які дають змогу виводити конфлікти на конструктивний рівень: психотехніки аналітичного характеру; гештальттерапевтичний підхід; психологічне проектування та опрацювання "бажаного майбутнього". Одержані дані під час апробації свідчать про ефективність розробленої програми. Представлено також програму формування психологічної готовності молодого подружжя до ефективного розв'язання конфліктів. її апробація дала змогу підвищити рівень задоволеності шлюбом та частоту використання конструктивних стратегій поведінки в конфліктній ситуації у подружжя.