У статті розглядається суб'єктна організація поезії Богдана Лепкого. Лірична суб'єктна сфера поета як вираження авторської свідомості конструюється на взаємодії суб'єкта зображення з об'єктом зображення й адресатом. Досліджується складна взаємодія відношень "я" та "іншого", діалогізм, звучання голосів "інших", "рольових масок", що зумовлює поетичне багатоголосся. Такі міжсуб'єктні структури текстів зумовлена модерністською дискурсивною практикою митця.