Розглянуто фраземіку української мови крізь призму понять мова як система, системна / мовна норма, інновація, девіація. Визначено механізми змін на фраземному рівні системи мови. Простежено традицію випрацювання й кодифікації норми в українській фразеології, особливу увагу приділено здобуткам періоду українського культурно-національного Відродження 1920-1930-х років, працям О. Б. Курило, Є. П. Плужника та В. П. Підмогильного, О. Н. Синявського. Здійснено класифікування й установлено джерела постання власне інновацій (абсолютних фразеоінновацій) і девіацій (часткових фразеоінновацій), дібраних з творів новітньої української художньої літератури та публіцистики. Досліджено роль фразеоінновацій у розширенні коґнітивного простору сучасної української мови. Запропоновано модель та обґрунтовано засади укладання словника фразеоінновацій як нового типу фразеологічного словника.