У дисертації цілісно розглянуто життєвий шлях і теоретико-педагогічний спадок А. С. Макаренка у контексті професіогенетичної методології, визначено теоретичні засади професіогенетичного підходу в педагогічній біографістиці як науково перспективного методу історико-педагогічних досліджень. Встановлено об'єктивні й суб'єктивні чинники саморозвитку А. С. Макаренка як педагога-професіонала, науково обгрунтовано етапи і головні тенденції цього процесу, здійснено системний фактологічний аналіз професіогенетичного контексту його інноваційної педагогічної практики. Обгрунтовано систему домінуючих констант професіогенетичної концепції А. С. Макаренка, простежено її генезу та вплив на характер уявлень педагога-письменника щодо проблеми професійної підготовки вчителя-вихователя. Сформульовано рекомендації щодо 'використання макаренківської професіогенетичної концепції в модернізації педагогічної освіти України. З позицій макаренківської концепції професіогенезу проаналізовано досвід формування особистості майбутнього вчителя в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка.