Дисертацію присвячено зіставному дослідженню структури та семантики фразем на позначення концептосфери руху в українській, російській, польській та англійській мовах в ідеографічному та лінгвокультурологічному аспектах. Запропоновано комплекс параметричних ознак для виявлення спільних і відмінних рис категоризації руху в межах фразеотематичних та семантичних груп, зв'язаних з інтенсивністю, способом переміщення, напрямком, циклічним, непрямим, раптовим рухом, рухом до об'єкта, висвітлено національно-культурну специфіку їхньої мотивації, простежено типологію концептуально-метафоричних моделей компаративних фразеологічних одиниць у зіставлюваних лінгвокультурних континуумах. За допомогою методики структурно-семантичного моделювання та деяких сучасних лінгвокультурологічних прийомів аналізу з'ясовано ідеографічне наповнення відповідних фразеотематичних полів з огляду на типологію сем. функцію актантів та ідеограм, простежено символіку образів-еталонів через співвідношення донорської сфери метафоризації руху в її зооморфних, сценарних та артефактних проявах; реконструйовано символічні архетипи й стереотипи етикетної, ритуальної та повсякденної поведінки представників слов'янської і германської лінгвокультур, встановлено функціонально-стилістичні типи номінативних одиниць та виявлено їхній прагматичний потенціал, зокрема й механізми фразеологічної деривації (переорієнтація, інтеграція, трансформація, стягнення, переосмислення семантики і структури паремій).