Прагнення "писати заново Польща" та у відповідних дискурсивних боях за перевизначення колективної ідентичності, залишили свій слід в культурному ландшафті польських міст. Одне з вимірювань цього недавнього процесу є продовження свідомого акту відновлення унікальності регіональної та місцевої ідентичності у зв'язку з історичним досвідом. Різні бачення колективних ідентичностей обговорюються, суперечать державній ідентичності, орієнтованої до початку 1989 року. Еквівалент посткомуністичного "повстання з провінцій" знаходиться в центрі уваги дослідників, які розглядають місцеві громади в якості необхідних для переоцінки. До цих пір спроби деіделогіцазії культури в Польщі призвели до їх демонтажу, що супроводжується яскравими змінами та складними перспективами у їх реалізації. Метою статті є пояснення цього явища.