Дисертація є комплексним дослідженням явища мовної гри в прозових текстах представників станіславського феномена в аспекті впливу на поетику постмодернізму структуралістських та постструктуралістських лінгвофілософських теорій. Теоретичною базою дослідження послугували теорія дискурсу М. Фуко, концепція наративної легітимації знання Ж. Бодріяра, деконструктивізм та децентрація Ж. Дерріди, уявлення про світ як текст Р. Варта, теорія симулякру Ж. Батая та ін. У дисертації проаналізовано основні прийоми обігравання мовних одиниць у творах представників станіславського феномена на фонетичному, словотвірному, лексичному та граматичному рівнях мовної системи. Також зосереджено увагу на тому, що сучасна проза демонструє відхилення від пунктуаційної норми та особливості графічного оформлення тексту. Характерною ознакою постмодернізму є те, що письменники не лише порушують правила, а й створюють свої закони функціонування тексту на засадах інтертекстуальності. У роботі проаналізовано інтертекстуальні маркери, тобто мовні маркери, що вводяться автором для унаочнення інтертекстуальних зв'язків.