Новаторство роману М. Слабошпицького "Що записано в книгу життя: Михайло Коцюбинський та інші" розглядається в межах проблеми "Письменник в умовах заблокованої культури". Охарактеризовано специфічну структуру багатоголосного тексту як спосіб створення образу М. Коцюбинського. Через поетику простежено діалогічні відносини між тими, хто розповідає про великого українського письменника, а також між ними і М. Коцюбинський, котрий міркував про існування розриву між автофікційністю і власною реальною постаттю. Проаналізовано зміни у традиційній структурі мемуарного жанру, смислотворчу роль композиції в організації художнього цілого. Зосереджено увагу на стимуляції реципієнтів до нових інтенцій.