На прикладі новел розкрито художній світ новелістики Людмили Тарнашинської воєнних та повоєнних часів. Акцентовано на різнотематичності текстів: селянські злидні, солдатчина, війна, еміграція, родинні й суспільні колізії, посилення психологізму (домінування внутрішнього конфлікту героїв) тощо. Висвітлено окремі суспільні й морально-етичні проблеми останніх радянських років. Наголошено на моделюванні психологічної, настроєвої форми, базованої на реаліях тодішнього життя, в яких домінувала боротьба за вживання та не залишалося місця для відкритих і щирих людських стосунків, знівельованими були морально-етичні цінності. Проаналізовано малі епічні форми, що увійшли до збірки "Парасоля на кожен дощ", "Сходження на Фудзіяму". Вказано схильність письменниці до моделювання жанрово-структурного типу новели настрою. Переважна більшість творів вказують на лірико-психологічний характер її новелістики, у яких переважають внутрішньо-психологічні конфлікти з яскраво вираженою лірико-філософською домінантою.