Візуальна поезія є синтетичним літературним явищем, у якому поєднуються власне літературні та позалітературні елементи у симультанну текстову структуру. Позалітературний компонент візуальної поезії у семіотичній перспективі набуває текстових ознак і сприяє побільшеному зв'язку з іншими мистецтвами, наукою, філософією, різними контекстами людської діяльності. Тому увагу у статті зосереджено насамперед на позалітературних зв'язках тексту, органічному включенні відповідних текстів у соціальні дискурси епохи. Соціальна заангажованість візуальної поезії простежується в діахронічному вимірі літературного процесу, на кожному з етапів якого встановлено особливості її зв'язку та взаємозалежності з різними дискурсами.