Дисертаційне дослідження присвячене цілісному історико-педагогічному аналізу проблеми самоосвіти вчителя в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. У ньому здійснено ретроспективний аналіз проблеми самоосвіти вчителя в історії педагогічної думки, визначено психолого-педагогічні основи самоосвітньої діяльності вчителя в педагогічній спадщині видатного педагога; розкрито етапи організації самоосвітньої діяльності педагогів Павлиської середньої школи, спрямованої на їх професійний саморозвиток; виокремлено і схарактеризовано форми, методи та напрями самоосвіти вчителя, розроблені та впроваджені В. О. Сухомлинським у практику роботи Павлиської середньої школи; проаналізовано, узагальнено та систематизовано досвід творчого використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського з питань самоосвіти вчителя у практиці роботи сучасних загальноосвітніх навчальних закладів. До наукового обігу уведено маловідомі та невідомі архівні документи, історичні факти, що розширюють межі педагогічного знання про самоосвіту вчителя в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Основні результати, положення та висновки дослідження можуть бути творчо використані в подальших наукових розвідках у галузі теорії та історії педагогіки, при створенні нових підручників і посібників з історії педагогіки, у процесі викладання вузівських курсів педагогіки та історії педагогіки, читання спецкурсів та проведення спецсемінарів, у системі підвищення кваліфікації вчителів.