У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми - розвиток приватної ініціативи в освіті України (кін. XVIII - поч. XX ст.), представленої у вигляді ретроспективного цілісного аналізу процесу розвитку приватних навчальних закладів різних типів і рівнів та приватної доброчинної діяльності у визначених хронологічних межах. На підставі аналізу історико-педагогічних джерел розкрито соціально-педагогічні передумови розвитку приватної ініціативи в освіті України; визначено внесок прогресивної інтелігенції кін. XVIII - поч. XX ст. у розробку теоретичних засад досліджуваного феномена. Науково обґрунтовано етапи й особливості розвитку приватної ініціативи в освіті України; узагальнено досвід діяльності й систематизовано типи приватних шкіл; проаналізовано тенденції їх розвитку. Схарактеризовано сутність, тенденції розвитку, напрями та форми прояву приватної доброчинності у визначених хронологічних межах. Накреслено прогностичні тенденції розвитку приватної ініціативи в освіті України в XXI ст. Уведено до наукового обігу значну кількість невідомих і маловідомих архівних документів (310), окремих фактів та теоретичних положень, які пов'язані з еволюцією теорії та практики приватної ініціативи в освіті України.