У дисертації розглядаються методологічні підходи до розгляду планетарного виховання студентської молоді (цивілізаційний, аксіологічний, культурологічний та синергетичний) та його теоретичні основи: філософські (російський космізм, концепція сталого розвитку, вчення В. Вернадського про ноосферу, концепція діалогу культур, концепція культури миру), психологічні (інтерсуб'єктний підхід до педагогічної діяльності, концепції ментальності та менталітету, особливості студентського віку, концепція культурної ідентифікації), педагогічні (педагогіка ненасильства, ноосферна педагогіка, космічна педагогіка, освіта для сталого розвитку, педагогіка толерантності, концепція школи діалогу культур, теорія полікультурної освіти, педагогіка культури миру). Визначені сутність планетарного виховання, його функції, система його принципів, основні засоби та методи. Основним середовищем планетарного виховання студентської молоді визначається університет як простір полікультурного діалогу, академічної свободи та універсального знання.