Дисертаційне дослідження присвячене вивченню особливостей відтворення українських власних назв на позначення об'єктів і предметів духовної та матеріальної культур при перекладі англійською мовою. Розглядаються найбільш вживані і традиційні, універсальні та специфічні способи перекладу ідеонімів і прагматонімів з української мови на англійську. Описано труднощі, що виникають при перекладі даних розрядів ономастичної лексики сучасної української мови, в контексті англомовної лінтвокультурної комунікації. Зроблено аналіз варіативності і частотності використання різних лінгвістичних засобів відтворення українських артіонімів, бібліонімів, документонімів, гемеронімів, геортонімів, порейонімів, фалеронімів, хрематонімів і хрононімів при перекладі англійською мовою - генералізації, закономірних відповідників, калькування, комбінованої реномінаціі, конкретизації, парафрастичного перекладу, перечленування і транслітерації/транскрипції.