У праці здійснено комплексний аналіз зовнішніх та внутрішніх причин, які вплинули на загострення соціально-політичної кризи в римській республіці в період з 30-х років II століття до н.е. до 40-х років I століття до н.е. Досліджено основні етапи боротьби між політичними угрупуваннями оптиматів і популярів. Простежено формування різноманітних політичних союзів з боку обох конфліктуючих сторін. Також показано наслідки громадянської війни як один із основних результатів занепаду республіки і поступової трансформації Римської держави в імперію. Проаналізовано становище римської держави в період правління диктатора Гая Юлія Цезаря. Ключові слова: диктатура, проскрипції, криза, соціально-політичне становище, антична історія, оптимати, популяри, Рим.