У дисертації представлено системне теоретико-експериментальне дослідження психологічних закономірностей розвитку ідентичності дитини в системі сімейних взаємин; обгрунтовано концепцію дослідження розвитку ідентичності дитини в системі сімейних взаємин (від старшого дошкільного до раннього юнацького віку). В руслі системного підходу обґрунтовується положення про те, що сім'я виступає провідною детермінантою становлення і розвитку ідентичності дитини як її особистісного ядра. З урахуванням положень системного, синергетичного, екзистенційно-феноменологічного підходів вибудовується авторська модель розвитку ідентичності дитини в системі сімейних взаємин, визначаються критерії та механізми розвитку ідентичності особистості. Обґрунтовуються питання ґенези ідентичності дитини як інтегрованої динамічної системи уявлень особистості про саму себе та пов'язаних із ними переживань, що складається в результаті синтезу визначень індивіда значущими іншими та його самовизначень і апробуються в актах вибору; аналізується структура й типологічні особливості на кожному етапі дорослішання; визначається сутність психологічних механізмів та особливостей ідентичності, гендерні особливості її розвитку.