Дисертацію присвячено вивченню феноменології психічної, соціальної та економічної депривації, визначенню їхнього впливу на психолого-педагогічний зміст ефективності професійної діяльності науково-педагогічних працівників. У роботі розкрито сутність та основний зміст психічної депривації як зниження дієспроможності психіки внаслідок недорозвинення або несформованості чи руйнування певних психічних параметрів із причин незадоволення суб'єктом тих чи інших потреб, необхідних для його реальної чи уявної нормальної життєдіяльності й розвитку; соціальної та економічної депривації, як видів психічної депривації. Обґрунтовано функціональну психолого-педагогічну структуру ефективності професійної діяльності науково-педагогічного працівника, яка включає: 1) продуктивне управління навчально-виховним процесом; 2) сукупність педагогічних знань, умінь і якостей, необхідних для забезпечення ефективності навчально-виховного процесу; 3) позитивну поведінку і оптимальні взаємини з колегами, студентами й студентськими групами; 4) позитивну професійну спрямованість; 5) позитивну мотивацію щодо реалізації задач навчально-виховного процесу; 6) професійну психолого-педагогічну надійність. Емпірично доведено, що соціальна та економічна депривації науково-педагогічного працівника негативно впливають на ефективність його професійної діяльності. Виявлено основні негативні зміни внаслідок таких впливів.