У дисертації вперше здійснено обгрунтування й наукове узагальнення практичного досвіду благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ-ХVІІІ ст. Жіночу благодійність з урахуванням тендерного підходу обгрунтовано як історико-педагогічний, соціально значущий феномен релігійно-світського походження, що характеризується тендерною зорієнтованістю, інтегруванням у своїй основі природнього жіночого кордоцентризму і високої громадянської свідомості й виступає домінантою суспільного прогресу, компонентом самобутньої культури українського народу, дієвим важелем розбудови і розвитку освіти. У роботі визначено основні дефініції проблеми ("благодійна діяльність жінок в освіті", "меценатство", "пожертвування", "філантропія" та ін.); розроблено авторську методику дослідження; здійснено гендерно-порівняльний вимір жіночої благодійності, встановлено її специфіку порівняно з чоловічою; з'ясовано передумови, рушійні сили та чинники розвитку благодійності жінок; обґрунтовано її історичні етапи; виділено і проаналізовано напрями змісту жіночої благодійності, розкрито основні її типи, види і форми; вивчено й узагальнено персонологічний досвід благодійності 32 жінок-патріоток України; з'ясовано їх спрямовуючу роль у благодійній діяльності чоловіків. У дослідженні розроблено системно-структурну організацію благодійної діяльності жінок в освіті України ХVІІ-ХVІІІ ст., в якій розкрито її мотиваційно-цільовий, організаційно-змістовий та процесуально-діяльнісний компоненти. Виявлено прогресивні тенденції жіночої благодійності в освітній галузі, з'ясовано можливості їх розвитку у XXI ст.