У дисертації розглянуто утвердження ідеї національної єдності (соборності) України в контексті формування модерної української національної самосвідомості в Галичині XIX ст., розвиток українофільства серед місцевих русинів крізь призму суперництва національно-політичних орієнтацій, зокрема русофільської (москвофільської) і полонофільської. Особлива увага приділена зв'язкам між українськими діячами Галичини і Наддніпрянської України, українсько-польським взаєминам у краї, політиці урядів Австро-Угорської та Російської імперій в українському питанні. Дисертація охоплює період від початку народознавчих досліджень у Галичині, проникнення наукової і літературної продукції з Наддніпрянщини, що дало поштовх до утворення в середині 1830-х pp. "Руської трійці", до 90-х pp. XIX -початку XX ст., коли відбулися кардинальні зрушення в суспільній свідомості, кристалізація ідеї політичної самостійності та соборності України. Це стало наслідком політики українсько-австрійсько-польського порозуміння, "нової ери" першої половини 1890-х pp., що завдала удару по русофільській конструкції національної ідентичності галичан.